МАН "Мовна компресія та її вплив на сучасну англійську мову"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА  СПОРТУ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

СЛАВУТСЬКА МІСЬКА ФІЛІЯ

НАУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ  МОВОЗНАВСТВО

СЕКЦІЯ АНГЛІЙСЬКА МОВА

МОВНА КОМПРЕСІЯ

ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СУЧАСНУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ

Виконав: Левунець Богдан

Володимирович

учень 10 класу

загальноосвітньої школи

I-III ступенів №7

м. Славути

Науковий керівник:

Павельчук Наталія Олександрівна

вчитель англійської мови,

вчитель II кваліфікаційної категорії

загальноосвітньої школи

I-III ступенів №7

м. Славути

                     

2012

Назва роботи: «Мовна компресія та її вплив на сучасну англійську мову»

Автор роботи: Левунець Богдан Володимирович

Назва відділення МАН: Славутська міська філія

Навчальний заклад: Славутська загальноосвітня школа I-III ступенів №7

Клас: 10 клас

Науковий керівник: Наталія Олександрівна Павельчук, вчитель англійської мови, ΙΙ кваліфікаційна категорія

Тези

         Дана робота присвячена дослідженню лінгвістичних особливостей англійської розмовної мови на фонетичному рівні. Результати дослідження свідчать, що в англійській розмовній мові чітко відображено її фонетичні особливості. Їх виявлення спрямоване на успішне розуміння та сприйняття англійської мови на слух. 

         Мета роботи – виявити та проаналізувати тексти сучасних англійських пісень на фонетичному рівні.

         Актуальність даної теми полягає в попиті на іноземну культуру та музику серед молоді. Також в англійській мові відсутня чітка структура компресії, що спонукає до детального розгляду мовної економії та її вплив на розуміння мови не носіями мови.

         Дослідивши дану тему, можна зробити висновки, що важливу роль у сприйнятті іноземної мови на слух відіграє мовна компресія на фонетичному - це такі фонетичні засоби як асиміляція, елізія, фонетична редукція, інтонація та логічний наголос, а також на лексико – граматичному рівнях.

         Дана робота може стати у нагоді для тих, хто вивчає англійську мову і має бажання вдосконалювати свої знання на всіх її рівнях.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ I. ФОНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ РОЗМОВНОЇ МОВИ………………………………………………………………………..7

РОЗДІЛ II. МОВНА КОМПРЕСІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ…………...13

        

         2.1. Асиміляція приголосних у розмовній англійській мові……..13

         2.2. Явище елізії в сучасній англійській мові……………………..14

РОЗДІЛ III. ФОНЕТИЧНІ ЗАСОБИ МОВНОЇ КОМПРЕСІЇ У ТЕКСТАХ ПІСЕНЬ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ПОПМУЗИКИ…………………………….17

         3.1. Мовна компресія на фонетичному рівні……………………....17

         3.2. Мовна компресія на лексико-граматичному рівні…………...21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..…23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…25

ВСТУП

         Будь-яка іноземна мова – це живий організм, який зазнає змін, оскільки функціонує у соціумі, що постійно розвивається. Принцип економії, що діє у мові, призводить до мовної компресії, яка проявляється на усіх рівнях – фонетичному, лексичному, синтаксичному.

         В даній роботі ми розглянемо основні явища мовної економії на фонетичному  та лексико – граматичному рівнях.

         Будь-яка мова володіє необмеженою кількістю знаків, які мають свої значимі. Теоретично органи мови людини здатні відтворювати певну кількість звуків. Але на практиці здатність людини у розпізнаванні на слух та вимові звуків є досить обмеженою.

         Перед викладачами іноземної мови стоять відповідальні завдання, оскільки в умовах розширення міжнародних зв’язків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння іноземною мовою, англійською розмовною мовою зокрема, що виявляється в здатності студентів правильно і послідовно викладати свої думки. Ці питання досліджували такі видатні мовознавці, як О. Рослякова, Л.Щерба, Л. Боуен, П. Делатр, В. Ріверс та ін.. Так, у роботі О. Рослякової показана необхідність розвитку вміння розуміти мовне повідомлення в межах визначеної довготи звучання й темпового режиму [Рослякова 1975: 230]. Л. Щерба робить висновок про те, що в постановці вимови на початковому етапі навчання потрібно користуватися повним стилем, а в подальшому перейти до неповного розмовного стилю [Щерба 1957: 22]. Але в теорії та практиці навчання студентів розмовної англійської мови є ще багато невирішених питань, саме тому порушена нами проблема є актуальною й потребує розв’язання в сучасних умовах.

         Предметом дослідження даної роботи є явище мовної компресії в сучасній розмовній англійській мові, яке проявляється на фонетичному  рівні.

         Лінгвістичне та наукове обґрунтування компресії як одного із аспектів вираження закону мовної економії стало об’єктом  даного дослідження на основі сучасних англійських пісень, а також досліджуватимемо явища мовної економії на фонетичному рівні, такі як асиміляція, елізія та редукція допоміжних та модальних дієслів в їх текстах.

         Мета роботи – виявити та проаналізувати лінгвістичні особливості текстів сучасних англійських пісень на фонетичному рівні та вплив мовної економії на розуміння та сприйняття англійської мови н слух.

          Завдання дослідження – з’ясувати в чому полягають основні труднощі у сприйнятті сучасної розмовної  англійської мови на слух тими, хто вивчає її як іноземну.

         Методом дослідження даного питання я обрав компаративний аналіз написання слів та їх вимови. Ми вимовляємо багато слів у спосіб,що значно відрізняється від їх написання і, навіть, від того, як нам здається ми їх вимовляємо. Нам може здаватися, що ми говоримо  “ladies”, але більш ймовірно, що це звучить як  “laties”, “handbag” “hambag”.

         Актуальність даної теми полягає в попиті на іноземну культуру та музику серед молоді. Якщо пройтися сьогодні вулицями міста, завітати у кафе, магазини, майже нічого українського ми не почуємо. Звуковий простір закрашений іноземним репертуаром. Також часто, коли учневі пропонується обрати пісню, щоб заспівати її на концерті або використати як музичний супровід для танка, його вибір подає на пісні зарубіжних виконавців.

         Молодь слухає англійську музику, вивчає англійську мову, але сприймати її на слух важко. Я вирішив дослідити питання різниці в написанні та вимові англійської мови та в чому полягає складність сприйняття англійської музики на слух.

         Дане дослідження присвячено дослідженню лінгвістичних особливостей англійської розмовної мови на фонетичному рівні. Результати дослідження свідчать, що в англійській розмовній мові чітко відображено її фонетичні особливості, їх виявлення спрямоване на успішне розуміння англійської розмовної мови.

РОЗДІЛ I. ФОНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ РОЗМОВНОЇ МОВИ

         Розмовна мова, як відомо, змінюється залежно від обставин, мети

усного спілкування, складу учасників розмови тощо. Відповідно до умов її реалізації дослідники виділяють різні стилі вимови. Повний стиль в умовах усного спілкування представлений найчастіше мовою лектора, доповідача, а також іншими різновидами офіційної мови, бесідою з малознайомими людьми та читанням уголос. Для розмовної мови в умовах безпосереднього живого спілкування характерним є неповний стиль вимови, що відзначений значно швидшим темпом мовлення порівняно з повним стилем. Користуються ним під час спілкування в сім'ї, у колі знайомих, колег тощо.

         Розуміння англійської мови на слух ускладнене через відсутність чіткої межі між звуками в слові й між словами в реченні; наявність в англійській мові таких фонем, яких немає в рідній мові, наприклад: ɑ:, ɒ:, θ, ð, w, ɧ та ін.; розбіжності між написанням і вимовою (наприклад, в англійській мові існує п'ять різних вимов буквосполучення - ough - в словах bough, cough, rough, through, dough).

         Фіксування у свідомості студента графічного образу слова, що відрізняється від звукового, часто заважає пізнаванню цього слова в мові через більшу чіткість першого: cupboard ['kɑbǝd]. Складним для сприймання є невідповідність розрізнювальних ознак фонем: [і:-і], [а: -ʌ], [е - ǽ], [ɒ: ɒ] та ін. Так, в англійській мові довгота й короткість голосних має розрізнювальну функцію, наприклад, [pi:t-pit], [ka:t-kʌt], [pɒ:t-pɒt] та ін. У рідній мові ця якість не є розрізнювачем фонем.

         Л. Боуен уважає, що роботу над диференціацією фонем необхідно проводити за принципом контрасту й у контексті, причому контекст бажано супроводжувати малюнком і, якщо можливо, він повинен бути цікавим для студентів [Bowen 1972: 84]. Так, під час роботи над фразами He's heating the shoe vs He's hitting the shoe він рекомендує намалювати коня, підкову, молоток та опрацьовувати фрази в такому контексті: He's heating the shoe - with a fire. He's hittins the shoe - with a hammer. Так само необхідно проводити роботу над такими фразами: This pen leaks. — Don't write with it. This pan leaks. - Don't cook with it. or: What's this pool for? - for swimming. What's this spool for? - for sewing.

         До фонетичних особливостей англійської розмовної мови належать стирання межі між словами і створення звукової подібності між опозиціями: We lend vs We'll end vs We'll lend. The race sends vs The race ends vs The ray sends. I've seen Elly vs I've seen Nelly.

         П. Делатр експериментально доводить, що для смислорозрізнення в подібних випадках важлива довгота приголосних [Delattre 1971: 32]. Як відомо, в англійській мові кінцеві приголосні коротші, ніж початкові, імовірно, у зв'язку з тенденцією вимовляти кінцеві приголосні вільніше. Завдяки цьому можливе розрізнення таких фраз: Play ice vs Play nice.

         Фонетична характеристика вимовних стилів опрацьована недостатньо.  Відомо, що вони розрізняються темпом  говоріння й старанністю мовця. Для розмовного стилю характерна, зазвичай, швидка вимова. Результатом цього є значно послаблена роль службових слів, які в мовленні часто уподібнені одному звукові: have, had, should, would, has, shall will стискаються відповідно до [v], [d], [z], [1].

         Одна з перешкод сприйняття на слух звукової форми англійської розмовної мови пов'язана з асиміляцією приголосних у потоці мовлення, яка веде до зміни звучання слів, унаслідок чого аудитори їх не розпізнають через те, що їх еталонний образ у нашій пам'яті сформувався на основі повного стилю вимови, наприклад:

а) [t], [d] + [j] на стикові слів — [ts], [ʤ]. Did_you go? ['diʤu.qǝv]; What you may call it? ['wɒtsmei'kɒ:it]; What time did you say we 'd go to the Robinsons? ['wɒtaim ʤu, sei wi:d, gǝu tǝ ðǝ, rɒbinsnz];

б) повна асиміляція регресивного типу на стикові [s-s], [z-s] усередині синтагми: of course she does [ɒv' kɒ:s ʃi:dʌz].

         Іноді асимілятивні тенденції в мовленнєвому потоці можуть призвести до неправильної ідентифікації слів, а сприйняття й розуміння на слух фрази чи цілого

висловлювання буде ускладнене. Так, light candles and like candles; the sum for... and the sun for... будуть звучати однаково [laik'kǽndlz] і [ðǝʹ sʌmfɒ].

         Велику роль відіграє інтонація англійської розмовної мови, яка відзначена різноманітністю засобів. Різні компоненти інтонації - наголос, паузи, поділ на синтагми - відображають особливості синтаксису розмовних побудов. У розмовній мові роль інтонації зростає у зв'язку з тим, що їй часто доводиться власними засобами заповнювати відсутні елементи речення. Інтонація є єдиним виразником комунікативного типу речення, як-от: You 'like it? У цих випадках використовують найвиразніші інтонаційні засоби, зокрема верхній підйом із подальшим падінням: [rise-fall]: ˆHome? Верхній підйом заповнює пропущені частини речення: 'Are you 'going home?, яке в повному складі вимовляють з нижнім підйомом. У відповіді на запитання, яка виражена одним словом, підйом із подальшим падінням заповнює відсутнє слово - even - Do you weigh as much as 80 kgs? -Моrе. За наявності слова „even" інтонаційний малюнок спрощено: це речення оформлене верхнім падінням. 'Even 'more. Багато дослідників зауважують, що спрощення складу речення призводить до ускладнення інтонаційного малюнка фрази.

         Аналіз відношень між комунікативними типами речень та інтонаційними структурами англійської розмовної мови свідчить, що кожен комунікативний тип речення (ствердження, питання, вигук) виявляється не в одній, а в кількох інтонаційних структурах. У кожному конкретному випадку інтонаційна структура надає реченню певного відтінку в значенні. Інтонація не ускладнює, а значно полегшує розуміння англійської розмовної мови на слух. Розмовна мова завжди емоційна й поєднує всі компоненти інтонації: мелодійність, довготу, інтенсивність, чіткість вимови, зміну тону. Так, високий рівень початку речення слугує своєрідним сигналом смислового напруження в тексті. Повільний темп вимови якоїсь частини аудіо повідомлення слугує сигналом для привернення уваги аудитора саме до цієї інформації як найважливішої, і, навпаки, темп скоромовкою сигналить аудитору про другорядність, незначущість інформації, що надходить.

         Особливу складність викликає фонематичність наголосу. Л. Боуен так само рекомендує проводити роботу на основі контрасту й у контексті [Bowen 1972: 95], наприклад: What's a head doctor? - He's an administrator. What's a head doctor? - He's a psychiatrist. We were fighting with you. — We were fighting with you.

         Логічний наголос привертає увагу до найважливішої, з погляду співрозмовника, інформації. Уважаємо, що студенти повинні впізнавати та розуміти в англійських реченнях значення, виділені за допомогою контрастних наголосів. Під час фонетичної зарядки, яку проводимо на початку майже кожного заняття, студент вимовляє одне й те саме речення з наголосом на різних словах, пояснюючи при цьому зміну змісту, наприклад: ʹTom bought an old car yesterday. Tomʹ bought an old car yesterday. Tom bought an old 'car yesterday. Tom bought an old car 'yesterday.

         До фонетичних особливостей англійської розмовної мови належать також правильний поділ потоку мовлення на смислові відрізки, паузи, які виділяють думку, роблять мову виразнішою й чіткішою. Як відомо, спонтанне мовлення розпадається на відрізки, різні за довжиною, та на елементи, перервані паузами різної довготи. Розрізняють три види пауз: паузи дихання, лінгвістичні та паузи хезитації, які складають 50% усіх пауз в усному мовленні. Паузи хезитації дуже важливі і для співрозмовників, і для слухачів, оскільки під час таких пауз співрозмовник не тільки створює схему й задум висловлювання, але й здійснює синтаксичний і лексичний відбір, тобто співрозмовник поєднує процес говоріння з випереджальним плануванням. Паузи хезитації різні за довготою: вони довші, якщо потрібно зробити логічні висновки або оцінити певні події, тобто паузи стають більшими залежно від збільшення труднощів екстралінгвістичного характеру. Паузи так само важливі й для слухачів через те, що вони виділяють думку, роблять мовлення чіткішим і зрозумілішим. Підкреслюючи значення пауз для слухача, В. Ріверс зазначає: „Довжина синтагм ... і довгота пауз між синтагмами важливіші, ніж темп вимови слів у синтагмі" [Rivers 1966: 202]. Чим довша синтагма, тим важче її утримувати в пам'яті. Під час пауз між синтагмами слухачі повторюють те, що вони сприйняли, закріплюючи почуте. При синтагмах з 8 — 10 слів слухач під час пауз ніби „переварює" /recirculate/ матеріал, пов'язуючи його з тим, що він уже чув і певною мірою передбачає те, що ще почує. Такі паузи в природному мовленні супроводжують явища хезитації, певною кількістю „хм" і „кх", деяким перефразуванням та стійкими виразами, які не додають нічого до змісту висловлювання, але корисні для подовження пауз у природому мовленні [Rivers 1966: 203]. Отже, явища хезитації зменшують кількість сприйнятої інформації й подовжують паузи, надаючи додаткового часу для засвоєння прослуханого. Для спонтанних висловлювань характерним є повторення слів і поправки, наприклад: the, the, the people..., неправдиві початки та інші хезитаційні явища, заповнювачі пауз, наприклад: the era wi... with era you know transcontinental jets...

         Усі ці явища розподіляють на дві групи залежно від зв'язку зі змістом. До явищ, пов'язаних із змістом, зараховують „інтимні сигнали" /intimacy signals/, уперше так названі професором Квірком. Такі сигнали мають велике значення для розуміння настрою оратора та його відношення до предмета висловлювання. Вони дозволяють почувати себе невимушено, використання їх дуже важливе для встановлення контакту зі співрозмовник. За допомогою цих інтимних сигналів можна висловити згоду, вагання, недовір'я, нудьгу, гнів, роздратування, скептицизм тощо. Використання неправильного сигналу, а саме інтимного, вимовленого з неправильною інтонацією, може призвести до непорозуміння.

         Групу явищ, не пов'язаних зі змістом, поділяють на дві категорії:

1) різноманітні явища, неправдиві початки тощо;

2) слова та фрази, які не стосуються власне змісту висловлювання, наприклад: you know, sort of, so to speak, well, you see, I mean to say etc.

         Ці явища створюють перешкоди у сприйнятті та розумінні спонтанного мовлення. Труднощі посилено ще й тим, що в період навчання студенти рідко слухають природну англійську мову. Як бачимо, особливості англійської розмовної мови на фонетичному рівні досить суттєві. Без їх засвоєння студенти не можуть успішно спілкуватися англійською розмовною мовою.

         Отже, наслідком реалізації розмовної мови є дві її основні, але протилежні тенденції: з одного боку — прагнення до економії, з іншого - до розширення. Компресія, економія засобів наявні на фонетичному рівні англійської розмовної мови й виявляються в скороченні або трансформації фонетичних елементів, що

призводить до значної модифікації повідомлення, створює труднощі його сприймання на слух.

         Оволодівши фонетичними особливостями англійської розмовної мови, студенти вільно сприймають на слух і розуміють нову інформацію, експресивність їхньої мови підвищується, стає більш емоційно забарвленою, виразною. Усебічний розгляд умов реалізації цього складного процесу і є перспективою подальших розвідок у цьому напрямку.

РОЗДІЛ II. МОВНА КОМПРЕСІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Асиміляція приголосних у розмовній англійській мові

         Фонетична компресія проявляється порушенням фонетичної норми, що виникає у мовному потоці, і спостерігається головним чином у розмовній мові.

         Одним із основних процесів, що характеризують компресію на фонетичному рівні є асиміляція приголосних. Асиміляція відображає прагнення того, хто говорить, досягнути максимального ефекту мінімальними зусиллями, заощадити артикуляційні рухи, якими можна знехтувати задля досягнення бажаного акустичного ефекту. У сучасній англійській мові асиміляція помітно змінює перш за все приголосні, наприклад: main part – [meɪm 'pɑ:t], in Poland – [ɪm 'pəʊlənd].

         Говорячи про розмовну мову, ми не можемо не згадати про комп’ютерну термінологію та вплив асиміляції на неї. Ми виходимо з того, що асиміляція термінолексики - це пристосування її у фонетичному, граматичному, семантичному і графічному відношенні до системи мови-реципієнта. Ступінь асиміляції може бути різним, але, як правило, розрізняють повністю та частково асимільовані терміни. Ступінь асиміляції визначається багатьма факторами, серед яких одним з важливих є морфологічна, семантична або синтаксична деривація, тобто утворення похідних слів в мові перекладу від відповідних запозичень з простою морфологічною будовою: to xerox – ксерокопіювати.

         Говорячи про асиміляцію комп’ютерних термінів, слід згадати про ті терміни, які стали або стають частиною комп’ютерного сленгу – лексики розмовного типу, яку вважають нижчою від загальновживаного стандарту: слова, що у стандартній мові не вживаються або мають особливий лексико-семантичний зміст.

         Лінгвістика використовує термін «асиміляція» для опису фонетичних особливостей деяких мов. Уподібнюються один одному звуки одного типу - голосні або приголосні. Так, у російській мові правила вимагають, щоб на стику двох приголосних сусідили два звуки, уподібленних за ознакою дзвінкості або глухість, твердості або м'якості. Прикладом може служити правило чергування голосних в приставці без-/бес-: безграмотний і безправний. Це не обов'язково відбивається на листі: слово «здати» читається як [здать] - наступний звук впливає на попередній, тому такий тип асиміляції називається регресивним. Прогресивна асиміляція у російській мові зустрічається набагато рідше, зате приклади її можна знайти в англійській. Наприклад, у слові cats остання буква читається як [с], а не [з], так як слід за глухим звуком [т].

         Отже, термін «асиміляція», що походить від латинського similus - схожий, аналогічний, - буквально означає «уподібнення». Цим словом називають процеси з подібною механікою в абсолютно різних галузях знання. Таким чином, асимілятивні тенденції призводять до неправильної ідентифікації слів, що призводять до ускладнення розуміння тексту на слух.

2.2.  Явище елізії в сучасній англійській мові

        

         Елі́зія (від лат. elisio - виштовхування, вижимання) у лінгвістиці — випадання звуку (голосна, приголосна або склад) у слові або фразі з метою полегшення вимови для мовця. Іноді звуки можуть бути опущені з метою поліпшення благозвучності. Як правило елізія незумисна, але може бути зумисною. Суб'єктивно елізія сприймається як невиразна вимова або як пропущений звук.

         Приклади осмисленої елізії можна знайти в давньоримській поезії, де вона використовувалася як стилістичний засіб. У деяких випадках, наприклад коли одне слово закінчується на голосну, а наступне починається також з голосної, слова можуть об'єднуватися. До елізії часто вдавався Катулл. Наприклад, перший рядок з Catullus 3: Lugete, O Veneres Cupidinesque читається як Lugeto Veneres Cupidinesque.

         Якщо скорочена в результаті елізії форма вживається досить часто, вона може стати заміною для первинної (повної) форми. В англійській мові це явище називається стягненням (англ. соntrасtіоn), наприклад саn't від cannot. Стягнення відрізняється від елізії тим, що стягнені форми, на відміну від елізії, морфологічно описані.

         У розмовній мові частіше за все відбувається елізія голосних, що часто супроводжує асиміляцію та елізію приголосних. У процесі мови явище елізії практично непомітне для слухача, якого цікавить інформація, що повідомляється тим, хто говорить, а не точність вимови. Таким чином, можна розглядати цей процес як спосіб економії мовних зусиль з боку того, хто говорить.

         Типовою для англійської мови є елізія нейтрального звуку (так званого schwa sound) у ненаголошеному складі багатоскладових слів, наприклад: diff(e)rent, ev(e)ning, ev(e)ry, veg(e)table, int(e)resting. У розмовній мові практично усі ненаголошені склади вимовляються з нейтральним звуком.

         У швидкій мові елізія трапляється у деяких двоскладових словах, які скорочуються до одного складу. Наприклад: c(o)rrect, p(a)rade, p(o)lice, s(u)ppose.

         До цього ж типу елізії можна віднести і випадіння ненаголошеного початкового голосного звуку або складу у розмовній мові, наприклад: ‘cause, ‘bout, ‘round.

         Тепер звернемося до типових тенденцій модифікацій приголосних. Елізія приголосних трапляється не рідше, ніж елізія голосних. Цей процес відбувається, наприклад, у останньому складі, коли звук знаходиться між двома приголосними. У подібних випадках елізії часто зазнають звуки [t] та [d]. Наприклад: eas(t) side, blin(d) man, wil(d) boar, res(t)less, win(d)mill.

         Випадіння [t] можна спостерігати у словах, де [nt] знаходиться між двома голосними або перед [l]: win(t)er, en(t)er, man(t)le.

         Приголосний [v] у of зазнає елізії (скорочується до нейтрального звуку) перед словами, що починаються з приголосного: lots of [ə] money, waste of [ə] time.

         У займенникових формах у зв’язній мові відбувається випадіння початкового [h]: ask (h)er, help (h)im.

         Таким чином, елізія – порушенням фонетичної норми, що виникає у мовному потоці, і спостерігається у сучасній англійській мові.

Ще однією характерною особливістю англійської мови є фонетична редукція допоміжних та модальних дієслів: it’s, it isn’t, I don’t, you can’t і т.д. У тих випадках, коли усічені форми дієслова ‘have’ I’ve та he’s виявляються недостатніми для передачі значення ‘мати’, ‘володіти’, використовується конструкція з дієсловом ‘get’: I’ve got, he’s got. Нівелювання відмінностей між shall та will для вираження майбутнього сприяє широкому застосуванню форми ‘ll.

         Ті, хто говорять англійською мовою, мають тенденцію нечітко вимовляти такі слова, що є часто вживаними та добре відомими, особливо назви місцевості. Так, австралійці скажуть вам, що вони з ‘Stralia” (Australia), жителі міста Торонто – з ‘Tronna’(Toronto), а ті, що проживають у американському штаті Айова – з ‘Iwa” (Iowa).

         Усі зазначені вище фонетичні процеси є природними для носіїв мови, але можуть викликати труднощі у сприйнятті на слух мови тими, хто вивчає її як іноземну, а отже опанування ними не повинно залишатися поза увагою у процесі оволодіння англійською мовою.

РОЗДІЛ III. ФОНЕТИЧНІ ЗАСОБИ МОВНОЇ КОМПРЕСІЇ У ТЕКСТАХ ПІСЕНЬ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ПОПМУЗИКИ

         3.1. Мовна компресія на фонетичному рівні

         Фонетична компресія проявляється порушенням мовної норми, що виникає у мовному потоці. Розглянемо основні явища мовної економії на фонетичному рівні на прикладі пісень сучасної англійської музики.

         A Girl Like Me (Beyonce)

Some girls play the game

They all walk and talk

And they dress the same

Nothin' New To Say

Don't they realize

That it's so easy to see

Right though there disguise

Makes me wonder why

When the whole worlds turnin left

It's when I'm goin right

I need someone to let me be

Just who I am inside

`Cause a girl like me

Is just a lil' different from all the rest

And a girl likes me

Never gonna settle for Second Best

Could it be a boy like you

That would give me anything

If I asked him to

To take all my dreams

And Make them true

Show me all the reasons that you

Ought to be with a girl like me

Just like me

Possibility

Got me trippin'

Thinkin' of what could be

Between you and me

Still I need to know

Should I keep this feelin'

Or let it go

I can't wait no more

So now's the time

To speak your mind

And Show me what you feel

So tell me if you

Want to take a chance

On something real

Mirror Mirror on the wall

Catch me now before I fall

I wish I may, I wish I might

Find the Answer here tonight

Mirror Mirror on the wall

Catch me now before I fall

I wish I may, I wish I might

Find the Answer here tonight

When the whole world's turnin left

It's when I'm going right

I need someone to let me be

Just who I am inside

         А зараз розглянемо детальніше need to know [ni:tǝnǝu], walk and talk [wɒkǽntɒk] – одне із типових явищ мовної елізії, коли звук  [d] знаходиться між двома приголосними і стоїть в кінці складу або слова; nothing, turning, trippin, feelin-  скорочення приголосного для полегшення вимови. До цього типу елізії можна віднести і випадіння ненаголошеного початкового голосного звуку або складу у розмовній мові, наприклад cause.

         Cкорочена в результаті елізії форма вживається досить часто, вона може стати заміною для первинної (повної) форми. В англійській мові це явище називається стягненням (англ. соntrасtіоn), наприклад саn't від cannot. Стягнення відрізняється від елізії тим, що стягнені форми, на відміну від елізії, морфологічно описані: can’t, don’t, now’s, it’s, I’m.

         Приголосний [v] у of зазнає елізії (скорочується до нейтрального звуку) перед словами, що починаються з приголосного: thinking of, if me.

         У займенникових формах у зв’язній мові відбувається випадіння початкового [h]: asked (h)im.

         Gonna = going to, wanna = want to, gotta = got to -  це явище називається фонетичною редукцією. Дані вирази є характерними для розмовної сучасної англійської мови і такі скорочення зустрічаються  тексті майже кожної пісні, що ускладнює її розуміння для не носіїв мови. Але звичайно такі форми неприйнятні для офіційного ділового стилю.

         Візьмемо для порівняння всім відому пісню  The Beatles "Yesterday" (Lennon/McCartney), яку можна легко зрозуміти і сприйняти на слух.

Yesterday, all my troubles seemed so far away

Now it looks as though they're here to stay

Oh, I believe in yesterday.

Suddenly, I'm not half to man I used to be,

There's a shadow hanging over me.

Oh, yesterday came suddenly.

Why she had to go I don't know she wouldn’t say.

I said something wrong, now I long for yesterday.

Yesterday, love was such an easy game to play.

Now I need a place to hide away.

Oh, I believe in yesterday.

Mm mm mm mm mm.

         Одна з перешкод сприйняття на слух звукової форми англійської розмовної мови пов’язана зазвичай зі швидкою вимовою. Результатом цього є значно послаблена роль службових слів, які в мовленні часто уподібненні одному звукові, наприклад  she had [ʃi:d].

         As though [ǝs sǝu] –  повна асиміляція регресивного типу на стикові    [s-s], [s - θ] усередині синтагми.

         В даному тексті наявна і фонетична редукція допоміжних дієслів: don’t, wouldn’t, there’s, I’m, they’re.

Love was such[lʌv wɒs sʌʧ] – асиміляція приголосних у потоці мовлення, яка веде до зміни звучання слів, унаслідок чого їх важко розпізнати  через те що їх еталонний образ у нашій пам’яті сформувався на основі повного стилю вимови;  [wɒs sʌʧ ] - повна асиміляція регресивного типу на стикові [s-s] усередині синтагми.

         Отже, проаналізувавши тексти двох пісень англійською мовою ми можемо зробити висновок, що мовна компресія на фонетичному рівні відіграє важливу роль для сприйняття та розуміння англійської мови на слух. Чим більше фонетичних засобів мовної компресії проявляється в мовленні носіїв мови, тим складніше зрозуміти. Будь - яка мова володіє необмеженою кількістю знаків, які мають свої значимі. Теоретично органи мови людини  здатні відтворювати певну кількість звуків. Але на практиці здатність людини у розпізнаванні на слух та вимові звуків є досить обмеженою.

                  3.2.  Мовна компресія на лексико-граматичному рівні

         Компресію розглядають як вторинний процес і результат, які сприяють доведенню розгорнутої конструкції до згорнутої зі збереженням об’єму інформації, що передається. Необхідність швидкої, точної і стислої передачі повідомлення обумовлює вибір конкретних лексичних, стилістичних і граматичних засобів.

         Лексико-граматичний вид компресії здійснюється особливими лексичними засобами, здатними виконувати компресивну функцію завдяки специфіці свого значення і граматичній сполучуваності.

         Розглянемо заміщення як один із засобів цього виду компресії.

         Розрізняють дві групи замінників: дієслівні та недієслівні.

         Група дієслівних замінників представлена дієсловом do, різноманітність функцій якого дозволяє вживати його і в функції замінника, і в функції репрезентанта.

I wish I noticed things like you. – I think you do, really Daddy. (=I think you notice things like me). (A. Cronin)

I thought you inherited your money. – I did (=inherited my money), old sport, but I lost most of it in the big panic. (F. Fitzgerald)

         Як бачимо з наведених прикладів у репліках-реакціях замінник do (did) компресує склад предикативної групи. Це явище широко розповсюджене у діалогічному мовленні. Крім того, виступаючи присудком, do може вказувати на часові та особові відмінності.

John drives a car. – I think Bob does too (=drives a car)(E. Aaron)

Your place looks like the World’s Fair. – Does it?(=looks like the World’s Fair?) (F. Fitzgerald)

         Будь-яке повідомлення нового неминуче базується на вже сказаному. Тому у кожному наступному реченні зв’язного тексту є слова, які виражають смислові одиниці, що вже зустрічалися у попередніх реченнях. Недієслівні замінники у процесі комунікації виконують функцію повторного найменування, при цьому вони мають здатність передавати зміст більшого обсягу, ніж це їм притаманно парадигматичної. У розмовній мові  вони слугують засобом компресії змісту, дозволяючи уникнути гіперкомплексії та одноманітності мовлення. Недієслівне заміщення здійснюється деякими займенниками і прислівниками, а також групою іменників, які мають узагальнююче значення і використовуються з детермінативами the, that, this. Їх анафоричний характер робить можливим здійснення такими одиницями компресивних завдань. Так, найбільш очевидною формою-замінником для виразів з іменником є 3-я особа займенників.

         You know Oggsford College? – I’ve heard of it (it=Oggsford College) (F.Fitzgerald)

         Dr Solway took the student’s blood pressure that day. He also examined his lungs and heart. (he=Dr Solway; his=student’s) (A. Cronin)

         Таку ж роль можуть виконувати займенники all, any, both, each, either, neither, some, none. У той же час вони можуть розглядатися як еліптичні, оскільки їх можна розширити за допомогою of + відповідний додаток.

         The boys applied for a scholarship. Each (of them) was able to present excellent references.

         You told me there were three pictures by Van Gogh in the exhibition. But I didn’t see any (of them).

         Have you had any dinner? – All I want.

         Займенник then та інколи that (коли виступають у ролі підмета) можуть заміщати обставини часу.

         We saw John at eight on Monday evening. We told him then that we would be coming to the party. (then=at eight on Monday evening) (G. Green)

         Замінниками обставин місця можуть виступати: here (=at/to this place), there (=at/to that place), а також that (=that place) та it (=that place), якщо вони виступають у ролі підметів.

         Look in the top drawer. You’ll probably find it there. (there=in the top drawer)

         They sat right in front of the stage. That was where the noise was greatest. (that=in front of the stage) (F.Fitzgerald)

         Найбільш загальними формами-замінниками для передачі дії, що має характер процесу, є: in that way, that way та like that.

         She plays the piano with great concentration and with great energy. I’m afraid she doesn’t study like that. (like that = with great concentration and with great energy)

         Always be frank and open to your colleagues. That way you’ll win their trust and confidence. (that way=being always frank and open to your colleagues)

         Недієслівні замінники компресують об’єктні та суб’ктні, часові та умовні підрядні речення. Крім того, вони здатні компресувати аналогічні герундіальні, дієприкметникові та інфінітивні звороти. У цьому плані найвживанішими недієслівними замінниками є that (45,8%) та it (23,7%)

         Is he in love with you? – He shows no sign of it  (=that he is in love with me).

         Those were good days, good times. – They weren’t real.  – Don’t say that (=that they weren’t real).

          

ВИСНОВОК

         Дана робота присвячена дослідженню лінгвістичних особливостей англійської розмовної мови на фонетичному рівні. Результати дослідження свідчать, що в англійській розмовній мові чітко відображено її фонетичні особливості. Їх виявлення спрямоване на успішне розуміння та сприйняття англійської мови на слух. 

         Дослідивши цю тему можна сформулювати такі висновки. І перше на що, я б хотів звернути увагу - це визначення фонетики. Фонетика - розділ мовознавства, що вивчає звуки мови і звукове будова мови. У фонетиці розглядаються такі категорії, як класифікація звуків, їх вимова, логічні наголоси і інтонації.

         Мета роботи була реалізована, так як в ній були виявлені найбільш значущі і потрібні фонетичні правила та особливості.

         Отже, однією із причин важкого сприйняття на слух англійської мови для не носіїв мови є те, що носії мови мають тенденцію нечітко вимовляти такі слова, що є часто вживаними та добре відомими, наприклад wanna = want to, gotta = got to. Так, австралійці скажуть вам, що вони з  “Stralia” (Australia), жителі міста Торонто – з “Tronna” (Toronto), а ті, що проживають у американському штаті Айова з “Iwa” (Iowa).

         Для розмовної мови в умовах безпосереднього живого спілкування характерним є неповний стиль вимови, що відзначений значно швидшим темпом мовлення порівняно з повним стилем. Користуються ним під час спілкування в сім'ї, у колі знайомих, колег тощо.

         П. Делатр експериментально доводить, що для смислорозрізнення в подібних випадках важлива довгота приголосних [Delattre 1971: 32]. Як відомо, в англійській мові кінцеві приголосні коротші, ніж початкові, імовірно, у зв'язку з тенденцією вимовляти кінцеві приголосні вільніше.

         Також  одна з перешкод сприйняття на слух звукової форми англійської розмовної мови пов'язана з асиміляцією приголосних у потоці мовлення, яка веде до зміни звучання слів, унаслідок чого аудитори їх не розпізнають через те, що їх еталонний образ у нашій пам'яті сформувався на основі повного стилю вимови.

         Наступним чинником є інтонація англійської мови та логічний наголос.

         До фонетичних особливостей англійської розмовної мови належать також правильний поділ потоку мовлення на смислові відрізки, паузи, які виділяють думку, роблять мову виразнішою й чіткішою. Як відомо, спонтанне мовлення розпадається на відрізки, різні за довжиною, та на елементи, перервані паузами різної довготи.

         Отже, наслідком реалізації розмовної мови є дві її основні, але протилежні тенденції: з одного боку — прагнення до економії, з іншого - до розширення. Компресія, економія засобів наявні на фонетичному рівні англійської розмовної мови й виявляються в скороченні або трансформації фонетичних елементів, що призводить до значної модифікації повідомлення, створює труднощі його сприймання на слух.

         Оволодівши фонетичними особливостями англійської розмовної мови, студенти вільно сприймають на слух і розуміють нову інформацію, експресивність їхньої мови підвищується, стає більш емоційно забарвленою, виразною. Усебічний розгляд умов реалізації цього складного процесу і є перспективою подальших розвідок у цьому напрямку.

         Усі зазначені вище фонетичні процеси є природними для носіїв мови, але можуть викликати труднощі у сприйнятті на слух мови тими, хто вивчає її як іноземну, а отже, опанування ними не повинно залишатися поза увагою у процесі оволодіння англійською мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

         1. Бондаренко Л.П. Основи фонетики англійської мови. Флінта, 2009 - 152 с.

         2. Галатенко Н.А. Англійська транскрипція, Вісь - 89, 2009 - 160

         3. Гінтер К.П., Кантер Л., Соколова М.А. Практична фонетика англійської мови, ВЛАДОС, 2008 - 382 с.

         4. Дьоміна Т.С. Англійська з задоволенням: Давайте говорити правильно. ГІС, 2002 - 144 с.

         5. Колихалова О.А. Вчіться говорити по-англійськи. Фенікс +, 2008 - 254 с.

         6. Лебединська Б.Я. Практикум з англійської мови. Англійське вимова: Навчальний посібник для ВНЗ. Астрель, 2005 - 109 с.

         7. Лукіна Н.Д. Практичний курс фонетики англійської мови. АСТ, 2006 - 272 с.

         8. Меркулова О.М. Введення в курс фонетики. Союз, 2007 - 224 с

         9. Меркулова О.М. Читання, письмова та усна практика. Союз, 2007 - 368 с.

         10/ Рослякова E. // Вопросы обучения иностранным языкам в школе и в вузе. - М., 1975. - С. 229 - 245;

         11. Торбан І.Є. Довідник з фонетики англійської мови. М.: Инфра-М, 1994. - 60 с.

         12. Щерба 1957 - Щерба Д. В. Литературный язык и пути его развития / Д. В. Щерба. - М., 1957. - 188 с;

         13. Aarons Edward. Catspaw Ordeal. Fawcett Publications, Inc., Greenwich, Conn, 1980

         14. Bowen 1972 - - Bowen L. D. Contextualizing Pronunciation Practice in the ESOL Classroom / Bowen L. D. // TESOL Quarterly. - 1972. - V. 6. - № 1. - P. 83- 95;

         15. Cronin Archibald. The Citadel. M.: Foreign Languages Publishing House, 1963

         16. Delattre 1971 - Delattre P. Constant Gemination in 4 languages / Delattre P. // IRAL. - 1971. - V. 9. - № 1. - P. 31 - 53; Rivers 1966 -Rivers W. M. Listening Comprehension /

         17. Fitzgerald Francis Scott. The Great Gatsby. Kiev: Dnipro Publishers, 1973

         18. Green Graham. The Quiet American. M.: Foreign Languages Publishing House, 1959

         19. Rivers W. M. // Mod. Lang. J. -1966. -v. 50. - № 4. - P. 196 - 204.